Припинити глузування. Із самого першого дня роботи класним керівникам та кураторам навчальних груп І курсу слід вживати заходи щодо припинення глузування серед студенів над невдачами одногрупників (усі ми можемо помилятися, і кожен із нас має право на помилку), учити студентів бути толерантними, емпатійними до одногрупників, уміти допомагати та підтримувати одне одного у складних ситуаціях.

Навчати схвалювати. Навчити студентів терпимості – не надто хороша мета. Хто хоче, щоб його терпіли? Кожна людина потребує схвалення.

Уникати ярликів. У жодному разі не чіпляти на студентів «негативні ярлики». Якщо вихованця вперто називати «бешкетником», йому не залишиться нічого, окрім бешкетувати на знак протесту. Говорити слід лише про студентів, але при цьому не оцінювати самих студентів особисто.

Мислити сучасно. Старі методи – карати студентів, які цькують однолітків, уже в минулому. Значно дієвіше пояснювати студентам, які трагічні наслідки може мати булінг. Зараз, на жаль, чимало повідомлень про юнаків та дівчаит, які через цькування наклали на себе руки – просто треба доносити до відома студентів цю інформацію. Хіба хоче хтось із них у буквальному розумінні вбити навіть не надто приємного одногрупника?

Увести співчуття до розкладу. Покарання винного і запобігання контакту між «задиракою» та «жертвою» – заходи епізодичні, а тому не надто дієві. Значно корисніше використовувати сучасні ефективні виховні форми роботи, метою яких є формування в студентів моральних якостей, емпатії, толерантності (Проведення семінарів, тренінгів, відеолекторіїв, круглих столів, годин відкритих думок, бесід зі студентами, щодо переваги здорового мікроклімату в колективі навчальної групи над проявами насильства).

Розвивати творчі здібності. Підійти до цього питання треба творчо. Відомо, що творчість чудово сприймають  студенти, а творча робота допомагає їм значно краще засвоїти те, що намагаються донести викладачі. Необхідно пов’язувати творчість із виховною роботою. Разом із  студентами, наприклад, можна написати сценарій та організувати виставу, присвячену темі цькування, або ж улаштувати виставку малюнків на цю тему, конкурс стіннівок, конкурс соціальної реклами та інформаційних буклетів із проблем профілактики негативних тенденцій у молодіжному середовищі.

Заохочувати студентів брати активну участь в житті навчальної групи, коледжу, університету. Треба розкривати та розвивати здібності кожного студента, заохочувати вихованців брати участь у групових, загальноколеджних, міських заходах (квестах, спортивних змаганнях, виставках, концертах, тренінгах, суботниках, походах, дослідницьких проектах, гуртках тощо).

Співпрацювати з батьками. Планомірно працювати з родинами, обов’язково цікавитися в батьків про проблеми дитини заїкання, епілепсія, інші хвороби. На батьківських зборах надавати інформацію батькам про булінг, проводити дискусії з метою обміну досвідом батьків щодо методів, прийомів виховання сучасної молоді, обговорення шляхів запобігання булінгу в родині, в навчальному закладі та поза ним тощо.

Залучати суспільство. Студенти повинні дізнатися, що цькування – це неприйнятно. А щоб повірити в це, вони повинні це почути від багатьох людей. Слід запрошувати гостей, бажано авторитетних серед молоді, можливо, навіть місцевих знаменитостей, для проведення бесід про булінг і його неприйнятність у престижних колах суспільства. За потреби – залучати фахівців: психологів, психотерапевтів, представників громадських організацій. Також слід створювати в студентів враження, що життя за межами коледжу приємне та безпечне, а не залякувати їх розповідями про те, які жахи чекають на них після закінчення навчального закладу, адже ці розповіді налаштовують на те, що невдовзі доведеться боротися за власне життя з цілим світом, і змушують заздалегідь «гострити кігті» об одногрупників.